А може не варто закінчувати АТО?

Я розумію, що після прочитання заголовку, хочеться взяти якийсь тупий предмет і гепнути мене ним по голові, паралельно пояснюючи, що кожного дня там гинуть наші хлопці, яких вдома чекають сім'ї і мирне життя. Я розумію, що другим бажанням буде крикнути: "якщо ти такий розумний, то чого сам сидиш в Києві!?" Все це мені зрозуміло, але все, що я намагаюся сказати, це що на проблему треба подивитися стратегічно, з перспективою на майбутні роки. І якщо відкинути сьогочасні прагнення і задуматися, історія з закінченням АТО виглядає вже не такою однозначною.
Наведу кілька агрументів.

У зоні АТО у вояка є унікальна можливість набути досвіду.

Задайте собі питання, чому наша армія на початку конфлікту так бездарно просрала Крим, 6 БТРів і дві установки НОНА, частину територій і ще багато речей про які ми навіть не здогадуємося? Чому нам доводиться проводити мобілізацію і інколи наші хлопці йдуть на передову абсолютно непідготовлені? Відповідь проста, бо всі 23 роки Незалежності, військових вчили в армії чистити картоплю а не власне військовій справі. Думаєте щось зміниться після закінчення АТО, без існування безпосередньої загрози? Ні не зміниться! Усі, від генералів до рядових, від сходу до заходу, від військових і до мирних громадян, усі хочуть закінчити війну, забути про це як про страшний сон і продовжувати наказувати солдатам чистити картоплю. Консервація цього конфлікту дасть змогу тренувати солдат в умовах реальних бойових дій. І за 5-10 років у нас  буде одна з найкращих в Європі армій. Так можливі втрати наших солдат, так це чиїсь батьки, брати, сини. Проте буду жорстоким, і скажу, що без цих смертей не зміниться нічого, так само як без Небесної Сотні не було б перемоги Майдану. Бо тільки кров змушує нас ставати кращими.

Страждання мирного населення

На Донбасі страждає мирне населення і наш обов'язок його звільнити від терористів. Приблизно так собі міркує більшість українців, яким пощастило жити поза зоною бойових дій. Але я не хочу забувати, що ці мирні нещасні страждальці, це кілька місяців тому блокували наші частини, вітали сепаратистів квітами і голосували за ДНР. Так, зараз вони зі сльозами на очах вітають наших військових, але де гарантія, що все знову не зміниться? А ось де - АТО. Там де ти живеш - проводяться бойові дії, і захистити тебе можуть лише українські військові, спробуй падло їх тепер не любити. Війна завжди була стимулом до змін, а як відомо зміни, це саме те, чого населення донбасу боїться найбільше. Бойові дії відділять зерно від полови, покажуть з ким в тих регіонах справді можна будувати нову державу, а хто лише генетичне сміття. Фактор зовнішньої агресії, при умілому вихованні молоді створить на Донбасі потужний націоналістичний центр, щось на кшталт Запорізької Січі, де буде чітко представлене войовниче козацтво - сучасні воїни АТО.

Економічні втрати.

Від присутності терористів на донбасі страждає українська економіка. Це доконаний факт. Але якщо отак розібратися, то страждають приватні підприємства олігархів, і це вже їхні особисті проблеми. Доки в нас не налагоджена системна боротьба з несплатою податків і корупцією, не так уже і важливо втрати це від бойових дій чи втрати від відкатів. І так зрозуміло, що ми недоотримуємо прибутку з тих підприємств, більше того деякі з них є дотаційні. Бойові дії дадуть змогу відсіяти нежиттєздатні підприємства, а ті що зможуть бути конкурентноспроможними можна буде законно повернути державі. Звісно стратегічні підприємства варто буде вивести з регіону, це буде гарним приводом для їх модернізації і перепрофілювання. А ще, це створить додаткові робочі місця в регіонах, що краще опиралися сепаратизму. Не виключаю можливості завдати кілька точкових ударів і вибити бойовиків з важливих для української економіки районів. А залишити сепаратистам можна нестратегічні території вплив яких на українську економіку не такий важливий.

Постачання зброї терористам з боку РФ.

Тут всі кричать, про те, що треба змусити Путіна перестати постачати терористів. А я скажу навпаки, нехай постачає. Ви знаєте у скільки грошей обходиться росіянам таке постачання? Думаю дуже багато, ба навіть більше, катастрофічно багато! І якщо Путіну доведеться постачати зброю сепаратистам не кілька місяців, а кілька років, то тягар для російської економіки буде тільки зростати. Інша справа, що це постачання повинно здійснюватися під чітким українським (негласним звісно ж!) контролем. Ніякого важкого озброєння не пропускати, ніякої бронетехніки, РСЗВ чи ЗРК. Пропускати лише консерви і автомати, все інше віддавати на склади трофейної зброї, або для дослідження українським зброярам.


В цілому, вважаю, що наша українська миролюбність повинна бути переглянута і держава має утримувати курс на свідому підтримку агресивності молодого покоління українців. У військовому вимірі це цілком буде забезпечено наявністю на нашій території певної конфліктної зони. В майбутньому дестабілізуючий вплив зони АТО варто було б поширити на Ростовську обл. РФ і взагалі на Кубань.

Як Україна має розвалити Росію

Багато років тому, коли я ще був молодий, націоналістичний і радикальний, на зборах нашої підпільної організації прозвучала фраза, що Україні рано чи пізно доведеться воювати з Росією. Тоді ця теза, поза межами мого кола спілкування викликала в людей шок. Ніхто не вірив в таку можливість, а мене за такі вислови сприймали як неадеквата і маргінала. Пройшло 10 років ми опинилися в стані війни з Росією, але так як ніхто не вірив в таку можливість, прогнозовано Україна до такої війни виявилася не готова. Проте я не буду розказувати зараз про наші шанси на теперішню перемогу у збройному конфлікті з РФ. Скажу коротко:
по-перше наша армія буде розгромлена дуже швидко, від двох тижнів - до місяця. Київ буде зайнято за песимістичними прогнозами за 2 дні, за оптимістичними - за тиждень. По-друге, російська армія отримає в себе в запіллі дуже і дуже потужну партизанку, цинкові труни продовжать летіти в Москву і після того як Українська Армія буде розгромлено.


Звісно я сподіваюся, що до відкритого конфлікту не дійде. Проте не залежно від того станеться це чи ні, нам і далі доведеться жити поруч з Росією і вирішувати питання нашого виживання. І от ми повертаємося до моєї тези десятирічної давнини. Росію в її теперішньому вигляді потрібно розвалювати. І якщо комусь видається це якоюсь нісенітницею, то зверніть увагу, що нещодавно так само ви говорили про можливу війну з Росією. Тим паче, що є досить сильні підстави говорити про розвал Росії. адже в країні купа проблем, від неоднорідності національного складу, до корумпованості абсолютно нездорового режиму який будує таку саму нездорову економіку. І тримається все це разом на трьох стовпах: на імперській сутності росіян, на нафтодоларах( чи газодоларах, кому як зручніше називати) і на пропаганді. Бити треба у всі ці точки одночасно, особливо приділяючи увагу проблемним російським зонам.
Перша "зона прикладання зусиль" - це Білорусь. Стратегічний російсько-білоруський союз потрібно розірвати і намагатися перетягнути Білорусь на українську сторону, відновлюючи прагнення створити Балто-Чорномоський союз (про це якось іншим разом). При чому працювати з білоруськими братами треба двома шляхами, одночасно підтримуючи білоруських націоналістів у їхньому прагненні Революції і поваленні режиму Лукашенко і домовляючись з самим Лукашенко, пропонуючи йому європейські перспективи. Власне Україна має стати для Білорусі тим європейським другом, яким зараз для України є Польща.
Друга проблемна точка - це Сибір і ДВР(Дальне-Восточная Республіка) Як ви пам'ятаєте кілька років тому там була історія з збройною організацією, яка боролася проти російського режиму. Такі терористичні і націоналістичні організації потрібно підтримувати і фінансувати, одночасно підтримуючи претензії Китаю на частину Сибіру і Японії на Курили. Етнічно на просторах Сибіру проживає дуже багато українців, цих людей потрібно згуртувати і постійно підтримувати, аналогічно до того як росіяни підтримують своїх в Криму.
Багато хто вважає, що проблемною точною для Росії також є Кавказ і Чечня, нажаль це не відповідає дійсності. Так, у 90-х це була найбільша російська проблема, але після двох Чеченських воєн, знищення тисяч чеченських воїнів руйнування міст і масових вбивств, зараз Чечня не готова воювати з Росією і не буде готова ще багато років. Тому вкладання засобів, часу і грошей в цей регіон я не вважаю доцільним, хоча не виключаю можливої зміни ситуації, треба тримати руку на пульсі.
Ну і останній пункт, але не останній за важливістю - підтримка терористичних організацій на території всієї Росії. І хай вас не лякає ця назва, зруйнувати режим Путіна може тільки народ, але народ спить, а розбудити його може тільки терор. Я планую присвятити питанню терору окремий пост, але поки раджу ознайомитися з історією Бойової організації есерів і діяльністю Бориса Савінкова, це яскравий приклад руйнування державної системи в Росії.
Звісно постає питання, де Україна має взяти ресурси для такої боротьби. Відповідь очевидна: модернізація економіки, допомога ЄС і США, які вже зараз розуміють всю небезпеку поведінки Росії і будуть чекати чиїми б руками цю Росію приструнити. Ми сповна маємо використати цей момент і стати на вістрі боротьби. А результатом нашої війни має стати розвал Росії на кілька складових, а саме: відділення далекосхідних теренів у незалежну державу. Виокремлення кавказьких регіонів, самостійність Татарстану і Кубані. Вважаю, що в перспективі 20-30 років це цілком імовірний варіант, після реалізації якого Україна нарешті зможе спокійно жити.

Слава Україні!

Про Крим і його майбутнє

У більшості статей, які я прочитав за останній час по кримській проблемі, зустрічалася, у тій чи іншій формі, одна і та ж сама теза, а саме: "Крим особливий, Україна не розуміє Крим, українська влада за 23 роки не зробила нічого для Криму".
Вибачте мене звісно, але в чому полягає ця ваша особливість? В статусі автономії? Чи в тому, що ви вважаєте себе "русскімі"? Від кримчан тільки і чути про те, як їх ображали в Українській Державі, не розуміли і не сприймали серйозно. Але що ви... так так, ви правильно мене почули, що саме ви - жителі Криму зробили для України? Ви дотаційний регіон, ми вас годуємо, ми постачаємо вам усе потрібне для життя, наприклад електроенергію і воду. При цьому ви щиро нас ненавидите і зневажаєте коли ми приїздимо до вас на курорти, ви демонстративно хочете бути іншими, називаєте себе не-українцями і говорите іншою мовою. Мало того, ви постійно розповідаєте про те що настане момент і ви відділитеся від нас, і в цьому винуваті саме ми, бо ми "не приділяємо вам уваги". Знаєте, що мені це нагадує? Стосунки між чоловіком і жінкою які сваряться, в даному випадку жінка (Крим) має дуже багато претензій до чоловіка, але зовсім не хоче шукати вирішення проблеми. Ні, вона краще буде ображатися, злитися, не варити чоловікові вечерю і підсипати йому пурген в чай, та ще й заглядатися в сторону сусіда.
Я вважаю що саме Крим винуватий в тій ситуації яку ми зараз маємо на півострові. Винуватий в більшій мірі ніж українська влада (хоча і влада, маю визнати, багато в чому не права), бо навіть тоді коли можна було йти на компроміс кримчани на нього не йшли. Жодна влада ніколи і нічого не робила для жодного українського регіону, але тільки ви вимагаєте такого особливого ставлення до себе. Ви закрилися своїй ракушці як той рапан, що ви їх продаєте на своїх пляжах. Ви не хочете чути і розуміти українців, але хочете аби українці почули вас. Так не буває, ні в стосунках, ні в геополітиці.
Проте мова зараз не про те. Можна довго з'ясовувати стосунки, проте питання стоїть зараз інакше: як вирішити проблему.
Ви хочете від'єднатися від України? Не буду приховувати це страшна втрата для нас, втрата як стратегічна так і національна. Бо окрім портів, контролю чорного моря і багато чого іншого, ми ще й втрачаємо наших братів. Так так, ви знову правильно почули мене, що б там ви не говорили, як би не кричали про ненависть до нас, українців, але ви нам брати, а кримські татари це й не тільки брати нам по крові, але і по духу. І нас дуже не хочеться втрачати цих людей. Проте я не думаю, що втрата Криму зруйнує Україну як державу. Так, вона забере в нас можливість стати панівною країною в своєму регіоні, проте давайте дивитися правді в очі на найближчі 20 років у нас і так немає цієї можливості. А коли ці 20 років минуть, за умови, що ми наберемо достатньо сили, можна буде і подумати про "реконкісту" Криму. Тим паче, що я більш ніж впевнений за цей час росія буде підтримувати в Криму стабільний керований хаос і про-українські ідеї будуть процвітати на півострові.
Що ж робити якщо не від'єднуватися? Стоп, тут тримайтеся міцніше за свої стільці. Тримаєтеся? А якщо Крим не від'єднається від України, то в Криму треба почати "закручувати гайки". Арешт, показовий суд і тюрма для всіх сепаратистів, це найнагальніший крок. Наступним кроком - вивід чорноморського флоту і позбавлення статусу автономії. Страшно? Дарма, вам абсолютно нема чого боятися, ніхто не буде посягати на ваше життя чи на вашу російську мову. Ну якщо вам так хочеться нею говорити - будь-ласка, говоріть на здоров'я, але українську таки доведеться вивчити для спілкування з органами влади. І я не бачу в цьому ніякої проблеми, фактично так зараз живе весь Схід України і повірте, їх ніхто не притісняє за мовною ознакою. Права самоуправління будуть розширені для всіх регіонів країни, тому місцеве самоврядування і так буде у ваших руках, обіцяю, ви навіть не відчуєте проблем від відсутності автономії, а повноважень у вас буде більше ніж зараз.

P.S. Щодо кримських татар. Тут голова МЗС Туреччини пообіцяв жорстку реакцію, якщо хоч волосина впаде з голови кримського татарина. Так от, реакція від України буде вже тоді, коли волосина ще летітиме в повітрі, бо більшого брата аніж кримський татарин в українця нема.
P.P.S. Для людини з Криму цей текст може видатися образливим. Повірте, я абсолютно не мав на меті когось з вас образити, але прийшов час називати речі своїми іменами. Спробуйте зрозуміти позицію континентального українця, спробуйте поставити себе на моє місце і критично подивитися на самих себе, як мінімум це буде корисно для вашого світогляду.

Слава Україні!

Про заборону політичних партій

Я вважаю, що деякі політичні партії дійсно потрібно забороняти. Але підстави для цього повинні бути дійсно дуже і дуже вагомі. У мене немає чітких критеріїв, за якими можна було б визначити, варто забороняти ту чи іншу партію, чи не варто. Та і взагалі я не думаю, що такі критерії в принципі можуть існувати, адже в динамічному світі вони б змінювалися дуже і дуже часто. За прикладом Нюрнберзького процесу, де заборонили нацистські ідеології варто було б заборонити також ідеології комуністичні. І як результатом цього заборонити діяльність на території України, наприклад КПУ. Варто подумати про заборону кількох явно неадекватних про-російських організацій, за розпалювання міжнаціональної ворожнечі і підігрівання сепаратистських настроїв. Але я категорично проти того, аби забороняти діяльність Партії Регіонів і зараз я поясню чому.
По-перше, для заборони немає навіть формальних причин. В порівнянні з провиною комуністів, регіонали виглядають мало не ангелами. Розкрадання країни, при всій моїй любові до цієї країни, ще не є підставою для заборони партії, але однозначно є підставою для кримінальних проваджень щодо винуватців цього розкрадання.
По-друге, з чисто прагматичних міркувань, Партія регіонів зараз дуже і дуже корисна для України. Так, ви можете зараз посміхнутися чи навіть засміятися вголос. Посміялися? А тепер давайте разом увімкнемо мозок і подумаємо:
Чому ПР прийшла до влади? - Бо був серйозний запит на про-російську ідеологію.
З кого складається електорат ПР? - з адекватних українців які хочуть захисту російської мови\культури та з неадекватних українців які просто хочуть повернення совка.
З другими навіть нема про що говорити, з цими треба чинити просто. Перевиховати. Не виходить перевиховати - депортувати. Не виходить депортувати - фізично знищити (посадити). Але про це ми ще поговоримо окремо. Щодо адекватних про-російських українців ситувція дещо цікавіша і одночасно складніша. Частина з них зрозуміла і сприйняла ідеологію Євромадану і тепер дивитиметься що робитиме нова влада. Якщо у влади все вийде, вони стануть 100% націєтворчим елементом, якщо не вийде - будуть шукати альтернативи. в тому числі в російських силах. Але основна частина цих людей деморалізована. Вони справді не знають за кого зараз голосувати, неадеквати на кшталт Руського блоку чи ПСПУ викликають в них огиду, опозицію вони не сприймають і не сприймуть ніколи. Їх останньою надією була ПР, але зараз і вона зникла. Доля наступних виборів багато в чому залежить від того, як голосуватимуть ці люди.
А тепер давайте уявимо собі гіпотетичну ситуацію, коли в Україні заборонили ПР. Заборонили без достатніх на це причин (а це факт) і точно перед виборами. Що робитиме виборець цієї партії, навіть в ній розчарований? Правильно, він голосуватиме за тих хто підхопить той же стяг, ті ж ідеї. І таким чином ми знову об'єднаємо адекватного проросійського українця з неадекватним і знову отримаємо у Верховній раді гігантську декларативно проросійську фракцію. Чи це нам потрібно? Аж ніяк, тому і забороняти ПР я вважаю недоцільним.
Прогнозую що ситуація на наступних парламентських виборах буде така: на сцену вилізе якийсь Руський блок, Родіна чи ще якісь російські шовіністи, за яких проголосує Севастополь і купа неадекватних людей, які кінчають від слова "Рассія". Відсоток таких людей буде невеликим, близько 2-3%. Значно більша частина проголосує за залишки ПР, цих голосів буде достатньо для входження в парламент, але недостатньо для серйозного впливу, відсоток 9-11% це їхня межа. Ще частину голосів візьме на себе "прогресивний російськомовний реформатор" якась нова партія яка буде себе позиціонувати на кшталт Тігіпка (цілком можливо що він її і створить) і ця партія отримає 4-6% голосів. Звісно я можу помилятися в прогнозі, навіть скоріше за все помиляюся, але знаю точно, що не можна дати цим всім людям голосувати за одну і ту ж партію чи блок. А значить і заборона ПР, панове, не на разі.

P.S. Я щиро радів коли ПР заборонила Народна Рада в кількох областях, як революційний метод тиску це дуже правильне рішення. Аналогічно я радий, що багато осередків ПР саморозпустилися, адже люди там були не найкращі і тепер ці люди фактично політичні трупи. в "нову ПР" їх не візьмуть - зрадники ж, а в опозиційну партії вони не пролізуть - адже були в ПР. Проте ПР повинна далі існувати як регіональна партія десь на сході. Хай буде, будемо по ній міряти кількість ідіотів в країні, дивлячись на її результати на виборах.

Запрошую до адекватної дискусії в коментарях.

Про цей блог

Я дуже давно планував завести собі суспільно-політичний блог, у якому зміг би висловлювати деякі свої думки, щодо політичної ситуації чи якихось важливих громадських справ. Я не хотів би робити це в основному блозі, адже це не є основною сферою моєї діяльності. Проте, я маю певну позицію яку хотів би продемонструвати і відшліфувати ідеологічні неточності цієї позиції обговореннями в коментарях.
Сподіваюся мені це вдасться.